Продовження. Початок тут: http://efes-jkg.ucoz.ua/publ/do_proektu_zakonu_pro_energetichnu_efektivnist_pro_energoefektivnist_ch_1/1-1-0-32

Наука інколи використовує дефініції, які не мають вигляду рівняння dfd↔dfn, як у випадку явних визначень. Такі визначення називають неявними. Пропонуються різні класифікації неявних визначень. Ми розглянемо аксіоматичні визначення, як такі, що, в деяких випадках, за формою найбільш подібні до форми висловлювання, яке ми аналізуємо.

Як приклад аксіоматичних визначень згадаємо закони (аксіоми) Ньютона.

З точки зору операціоналіста другу аксіома Ньютона слід розглядати не як закон, а як операційну дефініцію для сили [1, с. 102]. Дійсно, для того, щоб визначити величину і напрямок дії даної сили F, необхідно дозволити їй подіяти на тіло відомої маси m і виміряти отримане тілом прискорення a. Тоді за визначенням F дорівнює добутку m на a. Тобто, виконання експерименту дає нам дефініцію.

Довідкові джерела з логіки [2, с. 11] також дають в якості прикладу аксіоматичного визначення аксіому динаміки І. Ньютона. Наведемо її у вигляді, близькому до того, в якому її формулював І. Ньютон [3, с. 40], але в сучасній термінології -- “прискорення тіла є прямо-пропорційним силі, що діє на нього і обернено-пропорційним масі цього тіла”, або у формалізованому вигляді a = F/m.

З правого боку рівняння бачимо співвідношення. Так само як у згаданих випадках з “визначенням” енергоефективності. Але схожість форми зовсім не означає схожості по суті.

По-перше, як відомо, аксіоми повинні містити повний і точний опис співвідношень між елементарними концептами цієї ж науки. Ці аксіоми одночасно є визначеннями для цих елементарних концептів [4, с. 409].

У Ньютона це сила, прискорення, маса. В евклідовій геометрії — точка, пряма, площина.

У випадку ‘енергоефективності’ ми бачимо з боку dfn “результати діяльності”, “роботи”, “послуги”, “товари”, “енергію” -- концепти (за одним винятком) не з царини споживання енергії, а з інших наук — економіки, організації виробництва. Кожен з них має своє визначення в межах відповідної науки. У випадку з ‘енергією’ ситуація така: фізики нараховують дев'ять форм енергії, а законодавство передбачає лише дві — електричну і теплову. Тут про повний і точний опис говорити не доводиться. В той же час, ‘послуги’ мають в базі законодавства 7 визначень, які, з мого погляду не цілком узгоджуються одне з одним, або мають внутрішні суперечності.

По-друге, об'єкти, які визначаються через аксіоми повинні бути достатньо простими (напр.: ‘точка’, ‘пряма’ в геометрії), чого ми не можемо сказати про такі об'єкти як ‘товари’, ‘послуги’, ‘роботи’.

По-третє, в аксіоматичних визначеннях терміни визначаються один через інший. Згадаймо (спрощую): перетин двох прямих — точка; через точку і пряму можна провести лише одну площину; перетин двох площин — пряма. Чи можемо ми так само вчинити у випадку з визначенням для ‘енергоефективності’? Чи можемо ми визначати, “послуги” як “енергоефективність помножену на обсяг використаної енергії”? Тоді так само мусимо визначати і “товари” і “роботи” і власне “енергію”.

По-четверте, визначати свої базові терміни через аксіоми здатна лише добре розвинена теорія. Стосовно рівня розвитку теорії енергоефективності ми можемо стверджувати однозначно — теорії енергоефективності не існує.

Отже, вважати наведене в проекті Закону “Про енергоефективність” висловлювання аксіоматичним визначенням ‘енергоефективності’ ми також не маємо підстав.

Тоді виникає питання: “Що ж ми маємо в проекті Закону замість визначення ‘енергоефективності’?”

На мою думку, автори законопроекту замість дефініції ‘енергоефективності’ навели нам алгоритм (формулу) розрахунку критерійної функції для критерію, який в законопроекті не визначено і навіть не названо.

Література.

1. Джанколи Д. Физика: В 2-х т. Т. 1: Пер. с англ. -- М.: Мир, 1989.-- 656 с.

2. Горский Д. П. и др. Краткий словарь по логике / Д. П. Горский, А. А. Ивин, А. Л. Никифоров; Под ред. Д. П. Горского. — М.: Просвещение, 1991. — 208 с.

3. Ньютон Исаак. Математические начала натуральной философии. — М.: Наука, 1989. – 688 с.

4. Гильберт Д. Избранные труды. Т. ІІ. Анализ. Физика. Проблемы. Personalia. — М.: Изд-во «Факториал», 1998. — 608 с.