Без євроремонту в черепній коробці «хрущівки» не модернізувати
Така ситуація знайома багатьом: вичепурена, вичищена, відремонтована світленька квартира, підлога якщо не паркетна, то покрита ламінатом, сучасна сантехніка. Але достатньо зробити один крок за поріг і опиняєшся в зовсім іншому світі – темний смердючий під'їзд, розписані, розмальовані стіни, ліфт, який уже давно не працює.
Не менш дивно виглядає чимало багатоповерхівок і ззовні – фарба на фасадах давно облущилась, всюди тріщини; щоправда, більш заможні мешканці поставили пластикові віконні рами, а дехто навіть зумів утеплити зовнішню стіну своєї квартири, скажімо, на сьомому поверсі. Але таке «латання» надає багатоповерхівці ще більш «анти-утопічного» вигляду і в жодному разі не допомагає вирішити проблему її модернізації.
В Україні, хто має гроші, проводить енергетичну санацію лише своєї квартири І це при тому, що будинки заселені фактично суцільними власниками нерухомості, які, здавалося б, повинні бути зацікавленими в підтриманні їх у належному технічному стані. Після здобуття Україною незалежності майже 88 відсотків її житлового фонду було приватизовано. Для порівняння - в Німеччині лише 42 відсотка житла перебуває в приватних руках, а в Швейцарії ще менше - 37 відсотків. Такі цифри пролунали під час чергової українсько-німецької конференції міст-побратимів, що днями відбулася в Лейпцигу.
Негативні наслідки популістських рішень
Подібним шляхом, коли квартири з популістських міркувань дарувалися мешканцям, або віддавалися їм у власність за символічну ціну, пішли й інші країни Центральної та Східної Європи. Негативні наслідки такого кроку ми бачимо сьогодні - багатоповерхівки, які терміново потребують капітального ремонту, опинилися в недоглянутому стані; грошей на ремонт мешканці будинків, однак, не мають, зауважив Аксель Фівеґер. Він представляє Європейський координаційний комітет із соціального житла.
На переконання експерта, це в черговий раз підтверджує, що володіння нерухомістю – дороге задоволення. «Не дарма в багатій Швейцарії відсоток власників житла є відносно низьким. Це має свої причини», - сказав Фівеґер. За його словами, причини полягають передусім в інвестиціях, які регулярно повинні робити всі власники в ремонт будівель. Так, якщо, наприклад, у шістнадцятиповерховому будинку тече дах, то свою частку платити повинен і мешканець першого поверху, хоча йому на голову безпосередньо не капає. Це стосується й усіх інших частин будинку спільного користування, включаючи відновлення труб, ремонт ліфтів, реставрацію фасадів.
Панельний будинок після капремонту в Дрездені
Східнонімецький досвід
У східній Німеччині після політичних змін пішли дещо іншим шляхом. Там квартири не приватизували, а передали їх у власність спеціально створеним у комунах житловим товариствам. «Раптом банки почали розглядати ці комунальні товариства, у власності яких опинилася велика кількість квартир, як надійних клієнтів, яким можна видати довгостроковий кредит», - розповів Фівеґер. Таким чином з'явилися гроші на модернізацію житла: «Це не був приватний капітал східних німців. Це був капітал банків. Східні німці були бідними. Вони не мали грошей ані на ремонт квартир, ані на модернізацію будинків».
Аби комунальні житлові товариства могли повернути кредити, довелося підняти до ринкового рівня квартплати. Цей процес відбувався, однак, поступово і розтягнувся на шість років. При цьому не забули й про соціальний компонент. Малозабезпечені почали отримувати житлові дотації від держави, аби ніхто не опинився на вулиці. «Таку державну допомогу й досі отримують безробітні, або ті, хто з інших причин не має достатньо грошей не оплату житла», - пояснив Фівеґер.
Порятунок потопаючих у руках…
Україна, однак, свого часу пішла зовсім іншим шляхом. Чи можна ще якось вибратися з пастки, в яку потрапила країна, провівши таку приватизацію житла? Представник Європейського координаційного комітету із соціального житла порадив українцям об'єднувати в товариства власників, аби спільно вирішувати технічні проблеми, пов'язані з підтриманням багатосімейних будинків у належному стані. Аби таке товариство функціонувало, потрібен, однак, і відповідний закон, який би зобов'язував власників квартир до членства в таких структурах.
На думку Фівеґера, власники квартир мають зрозуміти, що лише об'єднавшись вони будуть дієздатними. «Важливо діяти групами задля відстоювання власних інтересів, а не поодинці, інакше нічого не домогтися. І така ситуація спостерігається не лише в Україні», - зауважив німецький експерт. Він переконаний, що тоді стане реальним отримати й банківський кредит на ремонт будинку, і можливо вибити якусь підтримку з боку держави. Під час конференції в Лейпцигу пролунала також думка, що в таких країнах як Україна держава мала б допомогти власникам, оскільки разом з квартирами їм «подарували» й купу невирішених проблем, якщо подивитися, в якому стані перебувають багатоповерхівки.
