ГоловнаРеєстраціяВхід Наш енергоефективний дім                  Translate into English Понеділок, 20.11.2017, 12:20
  Статті з енергоефективності Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » Запозичені.

Г.Семчук: "33% мереж водопровідно-каналізаційного господарства знаходяться в аварійному стані"

Перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства Григорій Семчук розповів у інтерв'ю РБК-Україна про стан теплових мереж, про утилізацію твердих побутових відходів та про перспективи переходу на альтернативні види .

РБК-Україна: Експерти кажуть про те, що 80% теплотрас перебувають у надзвичайно аварійному стані. Які заходи вживаються для зменшення загрози аварій і безперебійного забезпечення споживачів?

Григорій Семчук: Ну, в нас багато є експертів, які не знаючи фактичного стану справ, наганяють страшилки. Дійсно, технічний стан систем життєзабезпечення залишає бажати кращого. Що ж стосується аварій, то їх не можна планувати, і я хочу сказати, що від аварій ніхто не застрахований, і це не тільки в нашій державі. Я буваю за кордоном, зустрічаюсь із колегами і можу сказати, що й у них бувають аварії... Та це й по телебаченню показують.

Тому ми на сьогодні кажемо, що в технічному плані ці діючі системи технозабезпечення були підготовлені своєчасно з тих можливостей, які були, і це засвідчив пуск тепла. Поки в нас немає інформації, що десь трапились серйозні аварії. Але я ще раз кажу, що ніхто не може бути застрахований від них. Та якщо казати про технічний стан, то дійсно він є незадовільний сьогодні.

Наприклад, близько 33% мереж водопровідно-каналізаційного господарства на сьогодні знаходяться в аварійному стані. Близько 18% теплових мереж потребують заміни, - і ці роботи ведуться. Я хотів би зазначити, що в цьому році уряд передбачив в бюджеті 500 млн грн саме на технічне переоснащення і на енергозбереження систем життєзабезпечення. До речі, такі кошти  не передбачались попереднім урядом ні в 2009, ні в 2008 рр. Ці 500 млн грн спрямовуються саме на упередження аварійних ситуацій, на підвищення надійності систем життєзабезпечення і головне, на заходи зі зменшення втрат і витрат, в тому числі на енергозбереження.

РБК-Україна: Наскільки українське законодавство відповідає потребам місцевої влади в контексті забезпечення якісної роботи тепломереж?

Г.С.: Вся законодавча база сформована із урахуванням потреб, спрямована на ці заходи. В першу чергу прийнято закон, яким затверджено програму реформування галузі, де один з напрямків реформи - технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з урахуванням енергозбереження. До речі, відповідно до цього закону нинішній уряд якраз і передбачає ці кошти, про які я казав. Закон також передбачає, і це вже теж діє, залучення приватного капіталу в реконструкцію, управління  підприємств житлово-комунального господарства. Ми повинні розуміти, що на ці заходи з технічного переоснащення потрібні значні кошти.

РБК-Україна: Вони мають виділятися централізовано з бюджету?

Г.С.: І централізовано з бюджету, і в місцевих бюджетах ці кошти закладаються, але їх ще на сьогодні не достатньо, тому фінансування повинно здійснюватися і вже здійснюється при нинішньому уряді за рахунок державного бюджету, ці кошти виділяються з бюджету тільки при умові співфінансування з місцевих бюджетів.

Другий напрямок - залучення іноземних інвестицій, і ми співпрацюємо, міста співпрацюють з міжнародними фінансовими організаціями. Наприклад, сьогодні працює проект Світового банку, і 140 млн дол. кредитних коштів виділено на реконструкцію систем водопостачання і водовідведення в 15 українських містах.  Нині ми ведемо переговори щодо  залучення ще 200 млн дол. позики Світового банку на проекти модернізації централізованих систем теплозабезпечення.

І третій напрямок - залучення приватного капіталу. Законодавство дозволяє сьогодні передавати комунальні об'єкти в оренду, в концесію на відповідний період, але  з метою саме залучення приватних коштів, які повинні бути виписані в концесійних умовах. Тобто, на законодавчому рівні все передбачено, щоб ці питання вирішувались. Сприяти цьому є завданням всієї влади - і профільного міністерства, і органів місцевого самоврядування, адже підприємства житлово-комунального господарства є власністю територіальних громад, і вони, згідно з законом про місцеве самоврядування, несуть відповідальність за їх ефективне використання.

РБК-Україна: Сьогодні ми маємо ситуацію, коли через підвищення тарифів не усі споживачі можуть розрахуватися за житлово-комунальні послуги. Які штрафні  санкції будуть вживатися до злісних неплатників серед населення?

Г.С.: Дійсно, це проблема дуже серйозна. Хоча рівень оплати  житлово-комунальних послуг  населенням з початку року зріс і сягає  90% і більше, але ця проблема існує. Відповідно до діючого законодавства, до злісних неплатників вживаються визначені законами заходи. Мінжитлокомунгосп веде моніторинг оплати за житлово-комунальні послуги по регіонах. Характерно,  що найбільш дисциплінованими платниками за спожиті житлово-комунальні послуги є пенсіонери.  А заможні громадяни, які  їздять на дорогих машинах і живуть у великих квартирах, не такі дисципліновані. На них підприємствам, що надають комунальні послуги, доводиться подавати судові позови, рішення яких дозволяють вживати санкції щодо стягнення боргів, визначені  діючим законодавством. Це і опис майна, і машин, і побутової техніки тощо. Іншого шляху просто немає.

Що стосується незахищених верств населення, то працює інститут субсидій. Уряд цього року в зв'язку із підвищенням ціни на газ прийняв безпрецедентні заходи щодо соціального захисту малозабезпечених громадян з допомогою субсидій на житлово-комунальні послуги. Якщо у спільному доході родини  плата за комунальні послуги для працюючого населення перевищує 15% (раніше було 20%), то вона платить тільки ці 15%, а решту  сплачує держава. А для пенсіонерів цей поріг становить10% (було 15%). Таким чином, всі хто сьогодні потребують соціального захисту можуть оформити субсидії. Більше того, згідно зі спрощеною системою оформлення таких субсидій, люди не повинні бігати і збирати довідки, адже цим займаються органи соціального захисту на місцях,  у співпраці з  підприємствами житлово-комунальної сфери.

А що стосується тарифної політики, сьогодні теж законодавчо все врегульовано. Так, якщо тарифи місцевими органами влади затверджені на рівні, нижчому за витрати на виробництво послуги, компенсувати цю різницю повинні місцеві органи за рахунок міського бюджету. До того ж, уже прийнято закон, згідно з яким для природних монополістів в системі житлово-комунального господарства, а саме водопровідно-каналізаційного господарства та теплового, затвердження тарифів винесено на національний рівень. Цим зараз поки займається НКРЕ, а з нового року  запрацює окремий регулятор, який повинен здійснювати цю функцію.

Для чого це робиться? Ми маємо чітко розуміти, що населення не повинно платити за безгосподарність, яка  ще є на підприємствах, тобто тариф повинен бути економічно обґрунтований, перевірений відповідними структурами і тільки тоді повинен затверджуватись.

РБК-Україна: Ще одне актуальне питання - поводження з твердими побутовими відходами. Скільки на сьогодні в Україні діє сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів?

Г.С.: Проблема санітарної очистки міст та населених пунктів, благоустрою є дуже актуальною. Я наведу лише деякі цифри: на сміттєзвалищах на сьогодні накопичено близько  1 млрд куб. м побутових відходів, або 250 млн т. Щороку утворюється 50 млн куб. м (12 млн т) побутових відходів, які  захороняються на 4,5 тис.  полігонів. Тобто це проблема серйозна. А найголовніше,  що майже всі полігони не відповідають стандартам.

РБК-Україна: Тобто сміття лишається просто на полях?

Г.С.: Просто винаймають землю, чи якісь яри...  Ми повинні цю проблему вирішувати так, як вирішують всі європейські країни. Тому сьогодні на законодавчому рівні є закон «Про благоустрій населених пунктів», де визначено що і як треба робити, затверджена Національна програма поводження з побутовими відходами, де теж виписано як проводити роботу з побутовими відходами.

Я хотів би зазначити, що за останні кілька років ця проблема зрушила з «мертвої точки», є певний результат. На сьогодні 53 міста впроваджують, відповідно до діючої нормативно-правової бази, роздільний збір побутових відходів, як це робиться в розвинених країнах.

РБК-Україна: Які це міста?

Г.С.: Це  Сімферополь, Донецьк, Краматорськ, Коростень, Ужгород, Слов'янськ, Київ, Запоріжжя та багато інших. 7 міст уже збудували сортувальні лінії, у 3 містах працюють сміттєспалювальні заводи. Це ті ж заводи, які були збудовані ще за часів Радянського Союзу. Декілька років тому у невеличкому місті Люботин збудована і працює спалювальна установка. Зараз в 17 містах розробляється документація та розпочато будівництво  сміттєсортувальних та сміттєпереробних ліній. Це такі невеличкі міста, як Буча під Києвом, Вознесенськ, Шепетівка, та великі міста - Рівне, Чернігів, Чернівці та Київ.

РБК-Україна: Який обсяг побутових відходів вони зможуть утилізувати та переробити?

Г.С.: Це ще незначний відсоток. На сьогодні лише 2,5% від загальної кількості  побутових відходів в Україні утилізується на сміттєспалювальних заводах у Києві та Дніпропетровську. Тому завдання зараз, а я кажу, що Міністерство працює з місцевими органами самоврядування щодо подальшої роботи в цьому напрямку, звільнити  українські міста від сміття .Більше того, запроваджується національний проект «Чисте місто» під патронатом Президента. Тому зараз Міністерство спільно з Державним агентством управління національними проектами будемо відпрацьовувати відбір міст та механізми для реалізації цієї програми. В тому числі, ми говоримо про столицю, яка теж бере участь в цьому національному проекті. В містах планується будівництво сміттєпереробних заводів на найвищому технічному, екологічному та економічному рівні. Таким чином, програма є, знаємо що робити, реалізація буде залежати від органів місцевого самоврядування і контролю роботи з боку Міністерства.

До речі, зараз  управління міжнародних зв'язків  нашого Міністерства напрацьовує низку проектів щодо залучення  інвестицій в цей напрямок з різними міжнародними фінансовими організаціями. Це також дасть змогу  широким фронтом піти в напрямку розв'язання цієї дуже важливої проблеми для населених пунктів нашої країни.

РБК-Україна: Скільки коштів на цю програму має бути виділено з державного бюджету, а скільки - за рахунок інвестицій?

Г.С.: Ну, на державний бюджет ми не розраховуємо, це питання бізнесу, і, до речі, це дуже хороший бізнес у всіх країнах світу. Але треба створити умови, щоб ці інвестиції зайшли, тому я сказав, що на нормативно-правовому рівні ми все відпрацювали, а зараз триває робота безпосередньо з інвесторами.

Плануємо створити інвестиційний портфель вже до кінця поточного року, щоб можна було  чітко бачити на що ми можемо розраховувати.

РБК-Україна: Україна  широко споживає газ, який серед іншого йде і на обігрів. Чому  наша країна, на відміну від країн Європи, не переходить на інші види енергії?

Г.С.: Сьогодні визначені чіткі завдання щодо скорочення споживання газу і залучення альтернативних та відновлювальних джерел. Напрацьовані вже напрямки вирішення цього питання. Зараз за дорученням уряду, ми розробляємо Національну стратегію теплозабезпечення населених пунктів України, де якраз будуть передбачені конкретні напрямки щодо залучення альтернативних та відновлювальних джерел енергопостачання. Роботи в цьому напрямку вже ведуться в ряді регіонів, наприклад в Чернігівській, Івано-Франківській областях, широко запроваджується для виробництві тепла торф, відходи деревообробної промисловості. У низці регіонів - в Донецькій,  Полтавській областях, в Криму, запроваджуються теплові насоси, де їх ставити ефективно. В тих регіонах де є вугілля, котельні переводяться на тверде паливо. Конкретні завдання будуть визначені, коли ми завершимо розробку  стратегії теплозабезпечення.

Кожна область зараз розробляє  регіональні програми модернізації систем теплозабезпечення. Десь вони розроблені, десь корегуються і десь до кінця року ми хочемо все це узагальнити, щоб у Національній стратегії ми чітко могли дати відповідь скільки коштів і часу потребує модернізація, а головне,  в яких регіонах на які види палива або системи опалення ми повинні перейти. Енергозбереження сьогодні є одним з основних  напрямків реформи житлово-комунального господарства.

Наприклад, в пресі минулого року була особливо актуальною тема щодо Кіотського протоколу,  екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко взяла курс на дорогі проекти зі встановлення теплових насосів. Ми, як фахівці, вважаємо, що треба чітко визначитись в яких регіонах України які саме треба запровадити альтернативні види палива та відновлювальних джерел енергії і на яких умовах. Де ставити   теплові насоси, де перейти на торф, наприклад, це можливо у північних  регіонах (Чернігівська, Житомирська, частина Рівненської, Волинська область). Бо можна перейти на альтернативні види палива, але вони будуть економічно не обґрунтовані і ми не отримаємо той економічний ефект, який необхідний для справи. Тобто треба враховувати особливості кожної окремої області і проект треба робити, маючи при цьому техніко-економічне обґрунтування  щодо доцільності переходу  на той чи інший вид палива.

Ми поставили завдання до кінця 2014 р. скоротити споживання газу не менше ніж на 30%. 

Спілкувалася Ганна Писаренко

Джерело: РБК-УКРАЇНА

Джерело: http://www.rbc.ua/ukr/
Категорія: Запозичені. | Додав: efes_jkg (27.10.2010) | Автор: Ганна Писаренко
Переглядів: 385 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
 
Форма входу

Новини/Статті
Для сайту [3]
Запозичені. [24]
Статті з інших інтернет-ресурсів.

Погодуй рибок

Пошук

Наше опитування
Енергозбереження чи енергоощадність
Всього відповідей: 9

Друзі сайту
Copy Centre RICOH
Сайт для освітян
Сайт ТВ-каналу ТВі

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Copyright МНДіКП "НІКА" © 2017