- визначення ефективного використання ПЕР (далі - енергоефективність);

     - механізми державного регулювання, контролю та стимулювання енергоефективності;

     - завдання та повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики щодо енергоефективності, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з цих питань;

     - запровадження системи енергетичного маркування обладнання.

     Крім того, Кабінет Міністрів України повинен у 2008 році вжити заходів щодо запровадження системи національних стандартів у сфері ефективного використання ПЕР, альтернативних джерел енергії та удосконалення порядку нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві.

     Порівнюючи поставлені завдання з тими, які ставила держава в попередні роки, можна зробити висновок, що йдеться про нові пріоритети енергетичної політики в контексті сталого розвитку.

     Ця стаття є продовженням наших публікацій на шпальтах "Ринка інсталяцій" та "Електроінформ" і має на меті привернути увагу фахівців до термінологічних розбіжностей у чинних нормативних документах (НД) щодо ефективного використання ПЕР.

     Розуміючи неминучість економічного зростання, і, отже, неминучість зростання споживання ПЕР і збільшення виробляння енергії, міжнародне співтовариство виробило ряд нових пріоритетів енергетичної політики, орієнтуючи подальший розвиток енергетики відповідно до принципів сталого екологічно безпечного розвитку (sustainable development). Енергетична політика повинна ґрунтуватися на таких трьох китах:

• енергоощадність (energy saving);
• енергоефективність (energy efficiency);
• екологічна безпека (environmental safety).

     Ми вже неодноразово (див., наприклад, [2; 3]) привертали увагу читачів до неправильного подання в українських НД, статтях, підручниках та інших джерелах понять, які англійською (російською) позначають так: energy saving (рос. энергосбережение), energy saving mode (рос. энергосберегающий режим), energy-saving technology (рос. энергосберегающая технология).

           Ще раз підкреслимо, що широковживаний термін енергозбереження є хибним, оскільки для збереження (рос. сохранения, англ. conservation) енергії не треба докладати жодних зусиль. Бо є фундаментальний закон природи - закон збереження та перетворення енергії (рос. закон сохранения и превращения энергии, англ. energy conservation law), згідно з яким за будь-яких фізичних взаємодій енергія не створюється і не зникає, а лише перетворюється з однієї форми в іншу. А правильним є термін енергоощадність (рос. энергосбережение, англ. energy-saving), яким треба позначати діяльність (організаційну, наукову, практичну, інформаційну), спрямовану на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії й природних енергетичних ресурсів у народному господарстві та яку реалізують, використовуючи технічні, економічні та правові методи [4, п.1.1].

           Щодо енергоносіїв (перш за все палива) мають сенс обидва поняття:

           паливозбереження - це запобігання крадіжкам палива (наприклад, самовільному відбиранню з нафто- та продуктопроводів тощо) та його псуванню;

           паливозаощаджування - це раціональне витрачання палива, використовуючи відповідні сучасні технології.

           У директиві ЄС [5] ужито термін energy efficiency class.

           Клас енергетичної ефективності виробу (рос. класс энергетической эффективности изделия [6], англ. energy efficiency class) - рівень економічності енергоспоживання виробу, що характеризує його енергоефективність на стадії експлуатування.

     Примітка. Євросоюз установив сім класів енергоефективності (А, В, C, D, Е, F, G): клас А відповідає максимальній енергоефективності, а клас G - мінімальній (G).

           Енергоефективність - співвідношення між кількістю енергії на виході процесу перетворювання до кількості енергії на вході. Для окремих виробів це поняття збігається з поняттям коефіцієнт корисної дії (ККД).

           Отже, енергоощадність - це діяльність, а енергоефективність - це сукупність показників, яка дає змогу порівнювати різні вироби однакового призначення з погляду споживання енергії.

           2. Що таке енергетичне маркування, а що таке енергетичне маркОвання.

           Раціональне використання енергії є одним з основних шляхів досягнення максимальної ефективності використання ПЕР і зниження техногенного впливу на природне довкілля. У підвищенні енергетичної ефективності виробів заінтересовані як їхні користувачі - у зв'язку зі зменшенням оплати за споживання енергії, так і держава в цілому - у зв'язку зі зниженням загального рівня енергоспоживання, наслідком якого є зменшення шкідливих викидів в атмосферу. Крім того, підвищення енергетичної ефективності українських виробів, дозволить зробити їх конкурентоспроможними на світовому ринку.

           Тому необхідно запровадити ринковий механізм державного регулювання, контролювання та стимулювання енергоефективності, який би схиляв користувачів купувати ті вироби, які споживають менше енергії, спонукаючи таким чином виробників уживати заходів для скорочення енергоспоживання їхніх виробів. Одна з важливих ланок такого механізму - зобов'язати виробників надавати точну, суттєву і порівняльну інформацію про конкретні обсяги споживання енергії їхніми виробами.

           З цією метою Україні треба прийняти технічні регламенти (ТР) на основі директив ЄС. Два такі ТР [7;8] уже прийнято і ще ТР щодо маркування споживання електроенергії побутовими електричними лампами розпочали розробляти [9].

           ТР [7] відповідає Директиві [10] і встановлює вимоги до ККД водогрійних котлів, що працюють на газоподібному чи рідинному паливі й мають номінальну вихідну потужність від 4 до 400 кВт.

     Примітка. Українська фахова мова розрізняє два прикметники рідкий і рідинний [11, с. 14]. Якщо йдеться про стан речовини, треба писати рідинний, а якщо про консистенцію речовини - рідкий (тобто не густий). Виходячи з цього можна стверджувати, що рідинне паливо - це паливо у рідинному стані: нафта, бензин, гас тощо; а рідке паливо - це негусте, розведене паливо.

     За результатами процедури підтвердження відповідності, викладеної в ТР, котли, які відповідають вимогам ТР, маркують національним знаком відповідності. Крім того, з метою чітко зазначати енергоефективність котлів передбачено спеціальну систему позначок котлів, ККД яких перевищує ККД для стандартних котлів. На котел, ККД якого за номінальної теплопродуктивності й під частковим навантаженням не менший за відповідні значення для стандартних котлів чи перевищує ці значення до 3%, наносять позначку "*". На котел, ККД якого за номінальної теплопродуктивності й під частковим навантаженням перевищує відповідні значення для стандартних котлів більш ніж на 3%, але не перевищує 6%, наносять позначку "**". Кожне наступне тривідсоткове перевищення згаданого значення ККД за номінальної теплопродуктивності й під частковим навантаженням передбачає присвоєння додаткової зірочки ("*").

           ТР [8] ґрунтується на Директиві [12] і визначає систему вимог до енергетичного маркування електрообладнання. Його дія поширюється на електрообладнання побутового призначення, яке живлять від електричної мережі, а саме на:

1. холодильники, морозильні камери, а також їхні комбінації;
2. пральні й сушильні машини, а також їхні комбінації;
3. посудомийні машини;
4. духовки;
5. водонагрівачі та пристрої для зберігання гарячої води;
6. освітлювальні прилади;
7. кондиціонери повітря.

     Електрообладнання, на яке поширюється дія цього технічного регламенту, повинно мати інформаційну енергетичну етикетку (ІЕЕ) - форму, що містить дані щодо основних показників енергоефективності та споживчих характеристик обладнання. Класи енергетичної ефективності електрообладнання, вимоги до показників енергетичної ефективності електрообладнання побутового призначення, опис ІЕЕ, а також порядок проведення енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення встановлює національний стандарт [13], вимоги якого стали обов'язковими після затвердження ТР [8], який містить посилку на цей стандарт.

           Оскільки з 2007 розпочато роботи з перегляду цього стандарту, хочу привернути увагу до деяких термінологічних неточностей. У ТР [8]. ужито один термін маркування для двох різних понять: процесу та наслідку, що порушує вимогу однозначної відповідності терміна поняттю, застандартизовану в [14; п. 5.1.4; 15, п. Г.4, Г.9].

           Вимога відрізняти в нормативних документах "назву процесу від назви наслідку процесу, використовуючи, де це можливо різні іменники" є загальною, про що свідчать навіть російськомовні стандарти колишнього СРСР, розробники яких застандартизували:

     Так само в директиві [12] є два різні англійські терміни: labelling та label. Перший позначає процес, другий - результат.

           Виходячи з цієї вимоги, у [18, п. 10.72, 10.73] застандартизовано такі два терміни:

           Тому в нових редакціях ТР [8] і стандарту [13] бажано було б дати такі визначення:

           Енергетичне маркОвання електрообладнання побутового призначення - це нанесені на виріб знаки, що містить дані щодо основних показників енергоефективності та споживчих характеристик певного типу обладнання.

           Енергетичне маркування електрообладнання побутового призначення - це процес нанесення на виріб енергетичного маркОвання.

           Тому правила енергетичного маркування - це система вимог до проведення енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення (тобто до процесу), а вимоги до енергетичного маркОвання - це вимоги до результату (до інформаційної енергетичної етикетки, яку треба наносити на виріб).

           3 Щодо понять витрати та втрати ПЕР

     На забезпечення виробничо-технологічних потреб підприємств в ПЕР за певний період та (чи) на певний обсяг виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг витрачають певну кількість ПЕР.

     До складу витрат ПЕР входять: виробничо-технологічні витрати ПЕР, витрати ПЕР на власні потреби та втрати ПЕР. Але чинні сьогодні [19] чітко не визначають, що таке витрати, а що таке втрати ПЕР. А в [20] уведено поняття нормативні витрати та нормативні втрати.

     Тому сьогодні важко знайти відповіді на конкретні питання, які виникають у процесі виробничої діяльності:

     1) Чи можуть узагалі бути на підприємстві втрати ПЕР за умов неухильного дотримання всіх вимог НД, зокрема вимог щодо виконання технологічних процесів, заходів енергоощадності тощо?

     2) Якщо підприємство використовує устатковання з різним ККД, то як треба класифікувати додаткові витрати ПЕР на устаткованні з нижчим ККД як виробничо-технологічні витрати чи як втрати?

     3) Чи має право на життя поняття нормативні втрати?

     4) Чи можна планувати та нормувати втрати? Що таке втрати, передбачені технологією?

     На нашу думку, утрати неможливо планувати, нормувати та передбачити, за суттю це наднормативні витрати ПЕР, зумовлені недотриманням вимог відповідних НД, аваріями та аварійними (вимушеними) зупинами технологічного устатковання. Тобто, планувати, нормувати та передбачати треба виробничо-технологічні витрати. А втрати можуть виникати у процесі виробництва, вони є витраченими ПЕР, але вони зовсім не потрібні для виробництва. Навпаки треба намагатися їх максимально зменшувати.

     Пропонуємо всі витрати ПЕР на основні та допоміжні технологічні процеси та на забезпечення надійного функціювання виробничих об'єктів за умов дотримання вимог відповідних НД, неминучі за сучасного рівня розвитку техніки й технології, називати виробничо-технологічними витратами. А норму виробничо-технологічних витрат визначати як верхню межу виробничо-технологічних витрат ПЕР, що її розраховують для суб'єкта господарювання на підставі технічної документації на технологічне устатковання, планових даних проведення потрібних технологічних операцій згідно з чинними НД.

     ПЕР, витрачені понад установлені норми виробничо-технологічних витрат, є втратами. Утрати - це витрати ПЕР, спричинені недотриманням вимог відповідних нормативних документів, аваріями та аварійними (вимушеними) зупинами. До втрат ПЕР належать наднормативні технічні витоки енергоносіїв, наднормативні витрати в тепло- та електромережах, викиди під час аварій та аварійних (вимушених) зупинів тощо.

     Зауважимо, що розробники НД, на жаль, не завжди дотримуються правил чинного правопису щодо чергування початкового в-\у- в терміні втрати\утрати. Позитивним прикладом дотримання цих вимог є [20], де на початку речення вжито форму Утрати (п. 3.4), а після голосного - втрат (п. 1.9, 2.1.2.1 тощо).

     Утрати не можуть бути технологічними (як це зазначають у деяких НД), бо НД передбачено певну кількість ПЕР, яку мають витрачати на технологічні процеси (операції), а втрати перебільшують її, вони не передбачені технологією. Це можна проілюструвати таким прикладом. На технологічний процес продування трубопроводів, технологічних апаратів, установок передбачено певний обсяг природного газу. Тому кількість газу, витраченого під час технологічної операції продування, якщо вона не перевищує норми, - це витрати газу на продування, які є складником виробничо-технологічних витрат. А наднормативні витрати газу під час продування - це втрати газу під час продування.

     Отже, для основних технологічних процесів мають місце як виробничо-технологічні витрати, так і втрати. А розмежовувати їх треба, порівнюючи кількість витрачених ПЕР з нормами витрат.

     Кількісне розмежування виробничо-технологічні витрат та втрат залежіть від енергоефективності використовуваних технологій та устатковання. Упроваджування енергоощадних заходів є процесом постійного (планового) зменшування норм виробничо-технологічних витрат ПЕР. Тому витрати ПЕР у колишніх обсягах, що будуть перевищувати нові (зменшені) норми виробничо-технологічних витрат, треба буде вважати втратами.

     1. Енергоефективність - це сукупність показників, яка дає змогу порівнювати різні вироби однакового призначення з погляду споживання енергії. Для окремих виробів (наприклад, водогрійних котлів) це поняття збігається з ККД.
     2. Євросоюз установив сім класів енергоефективності (А, В, C, D, Е, F, G): клас А відповідає максимальній енергоефективності, а клас G - мінімальній (G).
     3. Важливою ланкою ринкового механізму державного регулювання, контролювання та стимулювання енергоефективності є енергетичне маркування згідно з ТР, що ґрунтуються на директивах Євросоюзу.
     4. Вимога відрізняти в нормативних документах назву процесу від назви наслідку, використовуючи різні іменники, є загальною, про що свідчать російськомовні стандарти колишнього СРСР та директиви Євросоюзу. Тому, формулюючи вимоги треба чітко розрізняти енергетичне маркОвання (тобто нанесені на виріб знаки) та енергетичне маркування (тобто процес нанесення на виріб енергетичного маркОвання).
     5. З метою постійного удосконалювання енергоефективності використовуваних технологій та устатковання доцільно чітко визначити поняття витрати та втрати.
     6. Виробничо-технологічні витратами - це всі витрати ПЕР на основні та допоміжні технологічні процеси та на забезпечення надійного функціювання виробничих об'єктів за умов дотримання вимог відповідних НД, неминучі за сучасного рівня розвитку техніки й технології.
     7. Утрати - це наднормативні витрати ПЕР, спричинені недотриманням вимог відповідних нормативних документів, аваріями та аварійними (вимушеними) зупинами. Тому втрати не можуть бути ані нормативними, ані технологічними.
     8. Розробляючи НД треба дотримуватися норм чинного українського правопису щодо чергування початкового в-\у- в терміні втрати\утрати.

1. Указ Президента України від 28.02.2008 № 174/2008 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів"
2. Гінзбург М. Д. Нотатки термінолога. Як правильно: "енергоощадні" чи "енергозберігаючі" заходи, технології, режими тощо? // Ринок інсталяцій, 2006. - № 1. - С. 52 - 53
3. Гінзбург М. Д. Термінологія. Термінологічні проблеми на шляху ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів // Електроінформ, 2008. - № 1. - С. 54-55
4. ДСТУ 2420-94 Енергоощадність. Терміни та визначення
5. Commission Directive 98/11/EC of 27 January 1998 implementing Council Directive 92/75/EEC with regard to energy labeling of household lamps (Директива Комісії 98/11/EC від 28.01.1998 про запровадження Директиви Ради 92/75/ЕЕС стосовно маркування енергоспоживання на побутових лампах)
6. ГОСТ Р 51387-99 Энергосбережение. Информирование потребителей об энергоэффективности изделий бытового и коммунального назначения. Общие требования
7. Технічний регламент з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі; Затв. наказом Держспоживстандарту від 31.12.2003 № 277
8. Технічний регламент з енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення; Затв. наказом Держкоменергозбереження від 28.10.2003 № 118
9. Смірнова Н., Шпак С. Про технічний регламент щодо маркування споживання електроенергії побутовими електричними лампами // Стандартизація, сертифікація, якість, 2007. - № 5. - С. 11-17
10. Council Directive 92/42/EEC of 21.05.1992 on efficiency requirements for new hot-water boilers fired with liquid or gaseous fuels (Директива Ради 92/42/ЄЕС "Про вимоги щодо ефективності нових водогрійних котлів на рідкому або газоподібному паливі" 21 травня 1992 року)
11. Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції "Проблеми української науково-технічної термінології". - Львів: Вид-во ДУ "Львівська політехніка", 1996. - 270 с.
12. Council Directive 92/75/EEC of 22 September 1992 on the indication by labelling and standard product information of the consumption of energy and other resources by household appliances (Директива Ради 92/75/ЄЕС "Про вказування за допомогою маркування та зазначення стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та )
13. ДСТУ 4081-2002 Енергозбереження. Енергетичне маркування електрообладнання побутового призначення. Загальні технічні вимоги
14. ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів (ISO/IEC Directives, part 2, 2001, NEQ)
15. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять
16. ГОСТ 16299-78 Упаковывание. Термины и определения
17. ГОСТ 17527-86 Упаковка. Термины и определения
18. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять
19. Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві; Затв. наказом Держкоменергозбереження від 22.10.2002 № 112
20. Перелік нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування; Затв. наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.09.2004 № 604

© Гінзбург М. Д.

Що таке енергоефективність? // Ринок інсталяцій, 2008. - № 5. - С 54 - 56.